До 150-річного ювілею створення нашого університету доцент кафедри германської філології
та перекладу Лариса ОЛЕКСИШИНА переклала українською мовою грамоту цісаря Австро-
Угорської імперії Франца Йозефа І про створення університету в Чернівцях. Цим самим вона
відгукнулася на ідею декана факультету математики та інформатики Ольги МАРТИНЮК. Ідея
вилилася у розміщення меморіальної дошки у будівлі першого корпусу нашого університету.
Грамота написана високим стилем та автентичним для 1875 року правописом та
синтаксисом. Під час перекладу були збережені і урочистий патетичний стиль грамоти, і
автентичне архаїчне звучання. Ось текст перекладу грамоти:

«Ми, Франц Йозеф І, з Божої ласки Імператор Австрії, Апостольський
король Угорщини та Богемії, король Далмації, Хорватії, Славонії,
Галичини, Лодомерії, Істрії, ерцгерцог Австрії, великий князь
Краківський, герцог Лотарингії, Зальцбурга, Штирії, Каринтії, Крайни,
Буковини, Верхньої та Нижньої Сілезії, великий воєвода Трансільванії,
маркграф Моравії, княжий граф Габсбурзький і Тірольський і т.д. і т.д.
У нашій батьківській турботі про Наше герцогство Буковину Ми
завжди прагнули примножувати й підтримувати заклади публічної
освіти в цьому краї. При цьому Ми йшли за покликом нашого серця так
само, як і за славними традиціями Нашого дому, адже вже в укладених
під час приєднання краю планах упорядкування духовних справ Буковини
знайшла свій вияв турбота уряду про духовне і моральне виховання
його нових підданих. Над тією справою, яку тоді Наш великий пращур,
імператор Йозеф II, незабутньої пам’яті, розпочав заснуванням
надзвичайно потрібних молодших шкіл, наші у Бозі спочилі пращури та
Ми самі сумлінно продовжували працювати. Нам же, з Божою
милостивою допомогою, судилося тепер, через сто років праці,
надати цій справі завершення заснуванням найвищої школи. Бо коли в
році 1872 ландтаг нашого герцогства висловив бажання заснувати
університет у краї, Ми дали розпорядження Нашому урядові взяти це
бажання до найуважнішого й найретельнішого розгляду. На підставі
звіту, поданого Нам Нашим урядом, що умови для заснування й
успішного розвитку університету в краї цілком наявні і що такий
вищий навчальний заклад стане джерелом надзвичайного добробуту
не лише для Нашого вірного герцогства, але й для сусідніх земель, Ми
з особливою радістю доручили Нашому міністрові культів і освіти
подати в Райхсрат (парламент) ті пропозиції, які видавалися
необхідними для заснування університету в Чернівцях.
Після того як Райхсрат, виявляючи звичну патріотичну готовність до
жертви та дбаючи про суспільні інтереси, надав свою згоду на законопроєкт щодо заснування згаданого університету і щедро
виділив для цього необхідні кошти, Ми остаточно ухвалили заснування
цього університету і 31 березня цього року надали Нашу санкцію
відповідному законові.
На виконання цього закону Ми засновуємо й урочисто проголошуємо
відкриття університету в Чернівцях, якому водночас дозволяємо
носити Наше ім’я — Чернівецький цісарсько-королівський університет
імені Франца-Йозефа.
Ми постановили, що цей університет насамперед має складатися з
трьох факультетів: православно-богословського, правничо-
державознавчого та філософського, і Ми подбали про те, щоб ці три
факультети були забезпечені тими викладачами, навчальними
засобами, будівлями та фондами, які необхідні для виконання їхніх
шляхетних завдань.
Ми надалі наказуємо, щоб цей новий вищий навчальний заклад у всьому
тому, що для нього спеціально не передбачено, організовувався та
діяв за тими законами, постановами й приписами, які чинні для інших
університетів у наших королівствах і землях, представлених у
Райхсраті, і водночас надаємо йому всі ті права, привілеї та свободи,
які були наймилостивіше даровані Нами та Нашими пращурами
університетам, що процвітають у згаданих Наших інших
королівствах і землях.
Ми особливо бажаємо, щоб цей університет у межах чинного
академічного права представляв корпорацію, наділену повною
самостійністю та автономією, яка вільно впорядковує й управляє
своїми внутрішніми справами. Ми покладаємо надію, що університет
скористається наданими йому правами, привілеями та свободами на
благо й виправдає всі ті сподівання, які в день його заснування
покладено на нього в Нашому серці та в серцях Наших вірнопідданих.
Ми покладаємо особливу надію на те, що він стане не лише осередком
високої науки, вільних досліджень, усіх мистецтв і здібностей
людського духу, але й постане шляхетним вихователем в страху
Божому, добрих традиціях і чеснотах, і щоб він таким чином розквітав,
зростав й утверджувався на благо держави й краю.
Ми вбачаємо щасливу ознаку для цих прагнень у тому, що можемо
здійснити заснування університету саме в ту мить, коли наша вірна
Буковина готується святкувати сторіччя свого возз’єднання з
Нашими краями та землями. Майбутні покоління побачать у цьому
збігові подій знак того, що Наші держави й труди Наших предків не
були безплідними для цього Нашого улюбленого краю. Так нехай і Наш університет вбачає в цьому заклик плекати й підтримувати ту вірну
австрійську відданість, яку ця земля завжди бездоганно зберігала і
блискуче доводила як у добрі, так і в тяжкі часи.
На підтвердження цього — Наш власноручний підпис і Наша
Імператорська печатка.
Поставлено в Нашому заміському палаці Шенбрунн 30 вересня 1875
року, у 27-му році Нашого правління.